Ти знаєш, одна з головних причин, чому я живу за 110 миль від цивілізації, — це те, що в мене щось на кшталт алергії на людські драми.

Є люди, яких втомлює згоду. Їм завжди потрібні стимулятори розладу, щоб творити драму у своєму житті.

– Як ти дивишся на те, щоби влаштувати невелику драму?
У тьмяному світлі блиснула усмішка Гіпноса.
- Люба, я живу заради драми.

Ніколи до того моменту не усвідомлювала вона  так ясно тяжкість і величезність драми, яку сама породила, коли їй виповнилося вісімнадцять, і яка мала переслідувати її до самої смерті. І вона заплакала, заплакала вперше з того дня, як трапилося це лихо, і плакала одна, без свідків, бо тільки так вона й уміла плакати.

У драмі є багато способів, щоб викрити лиходія. Часом ти знаєш, хто поганий хлопець із самого початку. Але в більшості випадків вони були прямо перед вами весь цей час.

Якщо драма беззмістовна, фільм порожній, а комедія бездарна, дайте мені дозу збуджуючого – вдарте по нервах приголомшливою музикою! І мені буде здаватися, що я реагую на п'єсу, тоді як це всього лише механічна реакція на звукохвилі. Але мені все одно. Я люблю, щоб мене струсило як слід.

Вибачте, що спитав. Я пішов із вами, щоб втекти від своєї драми, а не сісти в перший ряд на вашу.

Люди, як на всіх вокзалах світу, поспішали... Вокзали... Чи є на землі ще такі місця, де відбувалося б стільки мовчазних людських драм, скільки їх щодня, щогодини відбувається на вокзалах?! Вокзали - німі свідки палких запевнень повернутися, які потім - поволі, непомітно - заростають травою забуття; клятв, на той час щирих, але з часом забутих, заглушених відстанню; втраченої віри в те, що було непорушним; свідки кохання, що горить, як смолоскип, а смолоскип цей, віддаляючись, тьмяніє, а потім і гасне зовсім; свідки розлука навіки, коли серце розривається від туги і болю, але після розлуки - пройдуть дні, можливо, роки - біль притупляється, і лише на серцізалишаються рубці, як після тяжкої хвороби.

Нахил до драм і створює драми.

— А може, цим і все має закінчуватися. Можливо, яке б не було кохання, залишається тільки це — пляшка віскі, листи у вогні, сльози та самотність …
— Але якщо все зводиться до цього, виходить, воно того не варте?!
— Ні, ні. У тому-то й справа. Воно того варте завжди!