Якийсь маятник злісний
Володіє нашою долею,
Він ходить, мечу подібний,
Між радістю та тугою. Та мить, що я піснею своєю
Доволен,— для Вас мука...
Вам весело — я жалкую
Про день мого народження.

Є така теорія: Всесвіт і час нескінченні, отже, будь-яка подія неминуча, навіть неможлива.

Я сама так влаштувала свою долю, мені нема кого звинувачувати. І ні про одну хвилину не жалкую.

Відмінна успішність у школі зовсім не гарантує таку ж відмінну долю.

Як мало, виявляється, я пройшла шляхів. Раптом стало ясно, що я була лише на початку шляху.
А в руках у мене фальшиві, величезні, кольорові, тимчасові, іграшкові перемоги.

Якщо не існувало такого поняття як доля, то хтось точно повинен був бути там, нагорі, і роздавати виграші.

Той bosom is endeard with all hearts,
Which I by lacking have supposd dead,
And there reigns love and all love's loveing ​​parts,
And all those friends which I thought burid. How many a holy and obsequious tear Hath dear
religious love stol'n з м'якого яча, Як інтерес з глухим, який зараз appear But things removed that hidden in thee lie!

Той думає,  що grave where buried love doth live, Hung with the trophies of my lovers gone, Who all their parts of me to thee did give; Те, що багато хто зараз є thine alone.


Their images I loved I view in thee,
And thou (all they) hast all the all of me.

Доля – це не випадковість, а результат вибору. Те, що ви готові прийняти, колись стане вашим.

Не можна нескінченно випробовувати долю, задаючи їй каверзні питання, і розраховуючи отримувати ті відповіді, які тебе влаштовують.

А може, кожен із вас уже почав — не помітивши цього — той єдиний шлях, призначений йому долею.