Хороший гравець бачить кордон у будь-якій грі.

— Ви граєте…
Він розтиснув пальці, вигляд у нього був стомлений.
— Мабуть, граю, — погодився він. — З вами грав молодого, блискучого адвоката, грав здихача, грав баловану дитину — словом, один бог  знає що. Але коли я вас дізнався, всі мої ролі для вас. Хіба, на вашу думку, це не любов?

- У яку гру ти граєш, Кетріне?
— А ти хочеш погратись?
— Я не можу грати, доки не знаю правил.
— А немає жодних правил, Стефане. Немає  жодних правил…

Граючи в незнайому гру, ніколи не роби першого ходу. (Коли граєш у незнайому гру, перший хід надай іншому.)

Жертва завжди сумнівається у супернику. Насправді вона  сумнівається у собі, у своїх можливостях. Але цього не визнається. Навіть самому собі.

Все наше життя - гра, до того ж азартна.

Деколи треба пограти, щоб перемогти, такий гравець – він вічний переможець!

О насолода - ходити по краю!
Замріть, ангели, дивіться: я граю.
Розбір гріхів моїх залиште до пори,
Ви оціните красу гри!

- Тобто, якщо я правильно зрозумів, - сказав Гаррі, коли пояснення Рона (з супутніми жестами) наблизилося до завершення, - снітч, що спіймав, отримує сто п'ятдесят очок?
— Так…
— Як багато десятиочкових голів зазвичай забиває команда без урахування снітчу?
— Ем, п'ятнадцять чи двадцять у іграх професійного рівня.
- Якась дурість. Це порушує всі можливі засади створення ігор. В іншому правила ніби нічого, спорт як спорт, але ось снітч, який, як говориш, практично завжди приносить команді більше очок, ніж решта членів команди, і таким чином визначає результат матчу... Два ловці літають по полю, майже не взаємодіючи з іншими гравцями, і кожен з них сподівається, що йому пощастить помітити снітч першим.
- Справа не в везінні! - заперечив Рон. - Потрібно, щоб твої очі рухалися особливим чином...
- У цьому ні взаємодії з іншими гравцями. Невже справді так цікаво дивитися, як хтось майстерно рухає очима? І коли одному з ловців нарешті вдається спіймати снітч, то цим він знецінює роботу, виконану рештою гравців. Начебто взяли нормальну гру і додали до неї безглузду позицію, щоб хтось міг стати Найважливішим Гравцем, не вникаючи в суть і не беручи участь у загальному процесі. Хто був першим ловцем? Принц-ідіот, який хотів грати в квідич, але не міг вивчити правила?

Дивіться, з яким брудом ви мене змішали. Ви збираєтесь грати на мені. Ви приписуєте знання моїх клапанів. Ви впевнені, що вичавите з мене голос моєї таємниці. Ви уявляєте, що всі мої ноти знизу догори вам відкриті. А ця маленька річ навмисне пристосована для гри, у неї чудовий тон, і тим не менше ви не можете змусити її говорити. Що ж ви думаєте, зі мною це легше, ніж із флейтою? Оголосіть мене будь-яким інструментом, ви можете засмутити мене, але грати на мені не можна.