Я вже втомився скорботно запитувати після будь-якої чергової колотнечі: де була моя голова?! Очевидно, є таке спеціальне таємниче місце, куди ця нікчемна частина тіла періодично переміщується.
- А в мене горло.
- Горло?
- Горло!
- І голова.
- І голова.
- Без мізків.
- Без мізків.
Голова призначена не тільки для прикраси, нею іноді треба думати.
Що більше п'ю, то ясніше голова…
Знаєш, втрата голови - це дуже серйозна втрата!
- Як твоя голова?
- Треба пережити цей день.
- Кльово. Починай прямо зараз.
Я сіла і взялася руками за голову.
Мені хотілося її відкрутити, покласти перед собою на підлогу і точним ударом ноги відправити її якнайдалі.
Так далеко, щоб її більше ніхто ніколи не знайшов.
Але я і по м'ячу бити не вмію.
Напевно, промахнулася б.
— Ми обидва ризикуємо головами.
— Не турбуйся за мою.
— Зізнаюся вам, пане, що не ваша голова є причиною мого живого занепокоєння.
- Твоя?
- Звісно.
— Думаю, що це не найбільша втрата …
— Ех, добродію, голова — це дорогоцінна річ.
Головою все-таки багато в чому керує шлунок.
Вдавати, що з головою в тебе все гаразд, не так просто, але важливо.