Приймати все на віру – шлях вірної загибелі.

Я попросив дерево: "Скажи мені про Бога".
І воно зацвіло.

Надія - це віра, що простягає руку в темряві.

- Тоді повір мені. Скажи, що ти мені віриш. Скажи це. Скажи, що віриш.
— Стайлз, ми не можемо вбивати людей, яких намагаємось захистити.
— Скажи, що віриш.
— Ми не можемо вбивати людей. Ти в це віриш?
- Що ти хочеш щоб я зробив? Скотт, скажи мені як все виправити, добре? Скажи мені, що хочеш, щоб я зробив.
— Можливо, можливо, тобі варто поговорити з батьком.

І до смерті я любила до церкви ходити! Точно, бувало, я в рай  увійду, і я не бачу нікого, і час не пам'ятаю, і не чую, коли служба скінчиться. Як все це в одну секунду було. Маменька казала, що всі, бувало, дивляться на мене, що зі мною робиться! А знаєш: у сонячний день з купола такий світлий стовп униз йде, і в цьому стовпі ходить дим, як хмари, і бачу я, бувало, ніби ангели в цьому стовпі літають і співають. А то, бувало, дівчина, вночі встану — у нас теж скрізь лампадки горіли — та десь у куточку і молюся до ранку. Або рано вранці в садокпіду, ще тільки сонечко піднімається, впаду на коліна, молюся і плачу, і сама не знаю, про що молюся і про що плачу; так мене й знайдуть. І про що я молилася тоді, чого просила – не знаю; нічого мені не треба, всього в мене було досить.

Я не вірю в бога, і я не свиня, запевняю вас. І мій батько не вірив, і він не був свинею. І мільйони людей не вірять, і вони абсолютно порядні чесні люди.

Віруючі заповнюють свою духовність релігією, атеїсти заповнюють духовність сильними ідеями, а чудики заповнюють свою духовність рептилоїдами та іншими теоріями змови. Духовність дає людині сенс належати до чогось більшого. Так він не залишається на самоті.

Постарайся знайти душевну рівновагу в ті хвилини, коли ти почуваєшся найменшою з людей.

Нікого ні в чому не переконуй. Коли чогось не знаєш – запитай чи докопайся сама. Але, здійснюючи вчинки, будь подібна до річки, що безмовно струмує, відкрийся енергії.
Вір – – просто вір.
Вір, що ти можеш.
Спочатку ти перебуватимеш у розгубленості і сум'ятті. Потім прийдеш до висновку: всі думають, ніби дурять. Всі люди, скільки не є їх на землі, схильні припускати гірше: всі бояться хвороби, вторгнення, напади, смерті - так спробуй повернути їм втрачену радість буття.
Будь світла.
Перепрограмуй себе так, щоб щохвилини приходили тобі на думку лише такі думки, які змусять тебе рости. Якщо впадеш у лють чи сум'яття, постарайся сама посміятися з себе. Смійся, регочу над цією стурбованою, пригніченою, тужливою жінкою, впевненою, що її проблеми – найважливіші. Смійся з цієї абсурдної ситуації, бо ти – це прояв Матері. А ще вір, що Бог – це людина, яка дотримується правил. Насправді більшість наших проблем зводиться до цього – до необхідності дотримуватися правил.
Зосередься.

Ти така, в яку віриш. Не варто повторювати, як усі, хто вірить у«позитивне мислення», що ти – кохана, що сповнена сил чи здібностей. Не треба собі твердити, бо ти й так це знаєш. А якщо раптом засумнівалась, – гадаю, що на цьому етапі сумніви мають виникати досить часто, – зроби те, що я запропонувала тобі. Замість того, щоб намагатися переконати себе, що ти краще, ніж думаєш, просто посмійся. Посмійся над своїми турботами та тривогами, над своєю невпевненістю. З гумором постався до нападів туги. Спочатку буде важко, але поступово звикнеш.
А тепер повернись і йди назустріч всім тим, хто думає, ніби ти знаєш усе. Переконай себе в їхній правоті - бо всі ми знаємо все, просто в це треба повірити.
Вір.

Любов завжди обіцяє нездійсненне і змушує вірити у неможливе.

Я вчуся розуміти замість судити. Я не можу сліпо слідувати натовпу і приймати їхній підхід.