— Ти мусиш мені вірити.
- Вірити тобі? Я втомився від того, що всі мої близькі брешуть мені і ведуть мене за носа. Тим, кого люблять, кажуть правду.

Я буду лише історією у тебе в голові... Тільки нехай це буде хороша історія, бо, знаєш, це і була хороша історія. Найкраща.

- Ти дихаєш?
- Так.
— Але ж повітря не бачиш?
- Ні.
— Але ж знаєш, що він є?
- Так.
— Оце і є віра.

Не приймайте нічого на віру лише через традиції, хоча б це й високо вшановувалося багатьма поколіннями і в різних місцях. Не вірте нічому на тій підставі, що багато хто говорить про це. Не вклоняйтесь сліпо вірі мудреців минулого. Не вірте тому, що ви створили у своїй уяві, переконавши себе, що це божественне одкровення. Не вірте нічого лише на підставі авторитету ваших наставників чи духовників. Після дослідження вірте лише тому, що ви самі перевірили та знайшли обґрунтованим, і лише тоді погодьте із цим свою поведінку.

Християни вічно вдають, що знають, хто такий Бог  і чим Він зайнятий.

Я вірю в Бога. Але не думаю, що Бог все ще вірить у нас.

Маючи мало істинної віри, він мав безліч забобонів.

Знаєте, я, мабуть, волію бути людиною, а не богом. Нам не потрібен ніхто, хто б вірив у нас. Що б не трапилося, для нас життя продовжується.

Приймати все на віру – шлях вірної загибелі.

Я попросив дерево: "Скажи мені про Бога".
І воно зацвіло.