— Вона стара брехня. Грошей чи слави захотіла. Як та російська царівна Анастасія. Роза Дьюіт Б'юкейтер загинула на«Титаніку», коли їй було сімнадцять, так?
- Правильно.
— Якби вона вижила, їй було б понад сто років.
— Скоро виповниться сто один.
— Значить, вона дуже стара брехня!
— Поводьтеся пристойно.
— Але я вже вийшов з того віку, коли поводяться пристойно!
… Життя незримо виводить і виводить на людському обличчі свої буквиці-зморшки – їх не приховаєш, не зміниш.
Кожне літо, кожне горе і щоденна праця відзначені життям на обличчі людини. На голому жіночому обличчі ці знаки легко читаються. Борода та вуса чоловіки ховають грамоту життя. Поки в бороді не проросте біле, як на спині лісовина, волосся, лише по звичці, а не оком дізнаєшся — з хлопцем зустрівся чи зі зрілим чоловіком.
Рік – це нитка з вузликами: коли одні вузлики розпускаються, помирають, але інші, на другому кінці, зав'язують нові.
Іноді зустрічаєш жінку, дивлячись на яку гадаєш і не можеш зрозуміти, скільки ж їй років. Виглядає вона чудово, і тому про неї хочеться сказати, що вона у віці десь між двадцятьма п'ятьма і вічною молодістю.
Якщо людина в двадцять років вважає, що до сорока п'яти зігнеться, буде старим і кволим, то так з нею, напевно, і станеться.
Після тридцяти п'яти не лишається правди. Тільки різні ступені брехні.
Це тільки для молодих слово«ніч» має характерний сексуальний присмак, з роками ж хочеться присвятити цей час насамперед повноцінному сну у зручному ліжку.