Дивіться, поручик, не заграйтеся. А то війна закінчиться, а схильності залишаться!

Навіть у розпалі війни потрібно дотримуватися якихось пристойностей.

Війна вигідна бездарним. Талановитим завжди вигідніший світ.

— Але може війні не обов'язково бути?
— Звичайно, обов'язково, інакше як ми переможемо?

Тротуаром невпевнено йшов хлопчик років десяти. Він був блідий і так наляканий, що забув зняти шапку перед жандармом, що йде йому назустріч. Німець затримав хлопчика і, не кажучи ні слова, вийняв револьвер, приставив до скроні і вистрілив. Дитина осіла на землю, його руки забилися в конвульсіях, вона вигнулась і померла. Жандарм спокійно прибрав револьвер у кобуру і продовжив свій шлях. Я придивився до нього: ні жорстокості на обличчі, ні слідів злості. То був нормальний, спокійний чоловік, який щойно виконав одну зі своїх численних щоденних обов'язків — не найважливішу — і одразу забув про це, зайнятий іншими справами, значно серйознішими.

Війна - варварство, коли нападають на мирного сусіда, але це священний обов'язок, коли захищають батьківщину.

Загроза ядерного апокаліпсису посилює пацифістські настрої, з поширенням пацифізму війна відступає і розквітає торгівля, торгівля підвищує прибутковість миру та збитковість війни.

У тилу місцевих мешканців змушують йти — кидати майно та господарство. Нашим військам, ймовірно, теж доведеться наступати завтра. Яка нелюдяність — зганяти людей із насиджених місць! Жінки ридають, рвуть на собі волосся! Навколо плач і тільки плач! і ми нічим не можемо їм допомогти!

Чуєте!
Кожен, непотрібний навіть,
має жити ;
не можна,
не можна його
в могили траншей і бліндажів
вкопати живцем.

Хтось має право вбити мене на тій підставі, що я живу по той бік річки і що мій монарх посварився з його монархом, хоча я ні з ким не сварився!