Коли знаєш когось досить довго, слова перестають литися рікою, як у перші дні стосунків. Те, чим хочеш поділитися, часто не виражається словами. Завмирає всередині. Не через повсякденність чи розчарування. Настільки переймаєшся поглядами та інтересами іншого, що здається – нічим більше ділитися, все вже й так спільне. Та й почуття начебто не такі сильні – не вібрують і не розхитуються, вириваючись іскрами емоцій назовні. І тоді починаєш говорити очима, руками, дотиками. На мою думку, кращого прояву любові не існує.

Не можна засуджувати чужі стосунки, якщо вони відрізняються від твоїх уявлень.

Просто ти йому завжди подобався, а в тебе є одна кумедна властивість: ти відповідаєш усім взаємністю. І тому абсолютно не розумієшся на людях. Всі кому ти подобаєшся на твоє глибоке переконання - наймиліші люди, а інші - лиходії, яких пошукати.

Якби ми слухалися нашого розуму, у нас ніколи не було б любовних стосунків. У нас ніколи б не було дружби. Ми б ніколи не пішли на це, бо були б цинічними:«Щось не те відбувається» або:«Вона мене покине» або:«Я вже раз обпікся, а тому…» Глупство це. Так можна прогаяти все життя. Щоразу потрібно стрибати зі скелі та відрощувати крила по дорозі вниз.

Надто вже у нас з тобою все добре було і я почала сама собі по дурості проблеми вигадувати.

Іноді зовсім сторонні люди набагато ближче один до одного, ніж ті, що виросли під одним дахом.

Жодна людина не заслуговує на твої сльози, а ті, хто заслуговують, не змусять тебе плакати.

Дружба між чоловіком та жінкою дуже слабшає при настанні ночі.

Мені потребували. Приємно, коли тобі потребують.

Ми й наодинці не можемо наповнити своє життя щастям, а що вже й казати про шлюб, у якому відповідальність зростає вдвічі.