Поряд з іншою людиною ми внутрішньо ростемо, змінюємося на краще, дізнаємося себе з несподіваного боку.
— Хотіла почути твій голос, знаю, що ми розлучилися.
- Ні, ми не розлучалися, ми навіть не починали!
Якщо двом судилося бути, вони все одно будуть разом, навіть якщо щось їх поділяє. У цьому є своя магія.
Значить, слухай, я раніше вже зустрічалася з хлопцем-зомбі і весь час під різними мізками: я була патологічною брехнею, а він іпохондриком, він був геєм, а я німфоманкою. Тож як на рахунок розділити трапезу?
Примиритися з людиною і відновити з нею перервані стосунки — це слабкість, у якій доведеться покаятися, коли вона при першому випадку зробить те саме, що стало причиною розриву.
Коротке, щоденне зближення з людиною не обходиться ні тому, ні іншому задарма: багато треба і з того й з іншого боку життєвого досвіду, логіки та серцевої теплоти, щоб, насолоджуючись лише перевагами, не колоти і не колотися взаємними вадами.
- Чому треба все псувати?
— Але ж люди так живуть! Дарують коханим квіти, ходять до музеїв або до театру.
— Ти ж знаєш мене, що це мене лякає. Це обман. Що тебе не влаштовує? Все добре. Не треба сваритися, не треба сваритися.
— Може, я хочу сваритися!
- А я не хочу!
— Як же ти взагалі проживеш без емоцій та почуттів? Хіба ти зможеш?
— Не знаю, якось упораюся.
— Ти гарна, у тебе має бути хтось... Хочеш сказати, що ніхто не прижився?
— Хочу сказати, що довкола одні«ніхто».
Вона читала книгу«Мистецтво спокушати жінок, або Курс Казанови-початківця» і обливалася сльозами від сміху.
Коли знаєш когось досить довго, слова перестають литися рікою, як у перші дні стосунків. Те, чим хочеш поділитися, часто не виражається словами. Завмирає всередині. Не через повсякденність чи розчарування. Настільки переймаєшся поглядами та інтересами іншого, що здається – нічим більше ділитися, все вже й так спільне. Та й почуття начебто не такі сильні – не вібрують і не розхитуються, вириваючись іскрами емоцій назовні. І тоді починаєш говорити очима, руками, дотиками. На мою думку, кращого прояву любові не існує.