Я намагаюсь мислити відкрито. Але не настільки, що може випасти мозок.
Просто це дуже небезпечно — говорити комусь про свої найпотаємніші мрії.
— Кожен з нас має те, що він тримає в собі, щоб ніхто не знав.
— Але завжди з'являється той, кому хочеться відкритись, рано чи пізно.
У світі вовків панує відкритість, і вона знімає всі обмеження. Жодної дипломатії, жодного етикету. Ти прямо говориш ворогові, що ненавидиш його, і висловлюєш своє захоплення, визнаючи правду. Така прямота у людей не в честі - люди майстра вдавати.
А, мабуть, мабуть, я до всіх добрий! Тільки не показую цього, не можна це показувати людям, бо вони замордують. На доброго кожен лізе, як на купину в болоті... І затопчуть.
Я завжди заплющую очі, коли щасливий. Так зачиняються двері житниць. Переповнених житниць. Ти в мені – благодатний хліб. Так, я зроблю тобі боляче. Так, ти зробиш боляче мені. Так, ми мучитися. Але така доля людська. Зустріти весну – значить прийняти і зиму. Відкритися іншому - значить потім страждати на самоті. (Які безглузді телефонні дзвінки, телеграми, повернення на швидкісних літаках, люди розучилися жити відчуттям присутності.) Благословенна майбутня зима. Я не прошу позбавити мене болю. Я прошу позбавити мене сну, який скував у мені любов. Не хочу більше рівних днів, які не знають про пори року, не хочу безглуздого обертання Землі, яке не веде ні до кого, ні від кого не відводить. Зроби так, щоби я любив. Стати мені необхідною, як світло.
Нехай твоя долоня завжди буде відкритою.
Натовп завжди хворіє на ксенофобію, він боїться всього нового, бо його треба пізнавати. Я майже готовий посперечатися, що в оригіналі нещасного Прометея до скелі прикували не боги — люди. А вогонь, що він їм приніс, люди змогли оцінити лише через тисячоліття.
— А що це означає бути симпатичним?
— Це відкритість людям, щось подібне до струму, що включає приязнь.
- Не подобається мені, як живуть купці.
— А звідки б тобі знати, як вони живуть? Чи ти в гості часто ходиш до них? Відкрито людина живе у себе вдома, а як вона там живе – це тобі невідомо.