…Ні у кого не може бути більше однієї думки, навіть у так званих точних науках. Завжди у всьому, що робимо в цьому світі, ми обмежені власною суб'єктивністю. Але у нашої думки можуть бути величезні крила, якщо ми дозволимо їм розвернутися.
Люди шукають собі страждань. Вони хочуть страждати, бо надто слабкі для щастя. Щастя — це робота. Воно не дається легко. Воно відбувається лише з тими, хто відкритий світу. З тими, хто здатний світ жити і відчувати.
Мене цікавить відкритість. Людина, яка не вміє і не вважає за потрібне захищатися-відгороджуватися від реальності. Людина, яка їй ще довіряє. Який вважає, що може її підкорити. А таке можливо... так, років до двадцяти. Ми, що замкнулися у своїх неврозах дорослі … хіба ми цікаві?