Дістало. Усе. Хочеться. Надіслати. Відпочити. Забити. Не думати. Радіти. Життя. Вірити. В. Добрих. людей. Посміхатися. Щиро. Вірити. Сподіватися. Шукати. Відчувати... Не втрачати. Надію. Чи не розчаровуватися. Чи не ……можливо?
Я втомилася від цього світу, де найважливіша зовнішня сторона будь-чого. Від свиней, які лише виглядають жирними. Від сімей, що здаються щасливими та благополучними.
Я втомилася від того, що тільки здавалося б щедрістю. Або коханням.
Немає тієї родзинки, інтриги, що тягне уперед; читаєш дві сторінки книги – і одразу бачиш: не попрє; сигналить чуйний, свій, суто детектор внутрішніх порожнин; береш долоню, цілуєш у губи і тут же знаєш: ні, не той. В межах мого кварталу немає жодної дороги до раю ; і я втомилася. Так утомилася, що хоч лягай та помирай.
А знаєш, чого я втомився, Гаррі? Втомився постійно перебиватися в цьому житті, я до смерті втомився бути ніким, але найбільше втомився від того, що в мене нікого немає.
Я жити втомився, я життям цього ситий і злий на те, що світло ще варте.
Де ти пропадав? Я звелася, чекаючи, коли ти нарешті з'явишся. Ти колись втомлювався від того, що чекаєш?
До середини життя в кожному з нас накопичується потреба у втішенні. Якою б не була добра доля, втома і втрати неминуче залишають сиру туманну суспензію, яка згодом піднімається до горла, караючи нас серцевою тяжкістю і нестерпним кашлем. Від цього, напевно, є різний порятунок, але мені відомий один спосіб: треба якось дістатися океану.
Коли на тебе навалюється жах чи смертельна втома, випускай пару потроху, як паровоз. Ти все одно не зможеш вічно стримуватись, не чекай, коли твій захист розлетиться на шматки.
Безмежна втома народжувала безсоння, а безсоння народжувало тугу.