Наразі діє правило трьох. Можна прожити три тижні без їжі. Три дні без води. Три хвилини без повітря.

Ніхто не може жити в той час, коли інші виживають.

Я десь читав, що людина звикає до всього, здатна вижити у найскладніших умовах. Але чи залишиться він людиною і збереже людський образ при цьому? Ось у чому питання!

Звичайні люди намагалися жити звичайним життям, просто меланхолія поєднувалася в них із чорним гумором.

Не можна просто виживати. Потрібно перебити ворогів.

Виявляється, якщо людину позбавити необхідності вісімнадцять годин на добу боротися за виживання, вона відразу починає думати, зараза така.

Вся її постать, те, як вона спиралася об стіну, видавали в ній жінку з вищих верств суспільства, яку тільки війна могла змусити заробляти собі життя в такий спосіб.

Я була мертвою. Можливо це прозвучить дивно, але єдиним способом вижити було... припинити жити. Ні, не накинути на шию петлю, а припинити відчувати, припинити реагувати.

І я зрозуміла, що якщо хочу вижити в цьому світі, то маю, хай ненабагато, але стати сильнішим.

Така доля всіх, хто опиняється на роздоріжжі: до них спливаються найбільші багатства, але за ними йдуть ті, які хотіли б багатства прибрати до своїх рук. Якщо хочеш довше протриматися, то будь або могутнім, щоб дати відсіч, або хитрим.