Одне вбивство породжує інше.

Коханих убивають усі,
Але не кричать про те.
Знущанням, лестощами, злом, добром,
Безсоромністю і соромом,
Боягуз — поцілунком хитрощів,
Сміливець — простим ножем. Улюблених вбивають всі,
Стратять і старий і молодий,
Отрутою повільною поять
І Розкіш, і Розпуста,
А Жалість - в хід пускає ніж,
Стрімкий, як погляд. Улюблених вбивають все -
За радість і ганьба,
За дуже сильне кохання,
За байдужий погляд,
Всі вбивають - але не всім
Виносять вирок.

- В машину.
— Але ж ви вбили його.
— Довелося, він збирався вас убити.
- Тоді ладно.

Люди, які вміють вбивати інших людей, діляться на дві категорії: тих, кого спеціально вчили це робити, та самоучок. Парадокс у тому, що самоучки вбивають частіше.

Вбивають не завжди свинцем. Розочками теж можна. І грішми. Такі зелененькі. Знаєте?

- Ти вмієш вбивати.
- Не людей!
- Думаєш, є різниця? - похмуро запитує Гейл.
Найстрашніше - різниці ніякої немає, потрібно лише забути, що вони люди.

Мені не можна довіряти чийогось брата, якщо у мене є телефон або камінь.

Мені здається, радіти будь-якому вбивству погано — я проти будь-якої рибалки.

Натискати на курок простіше, ніж грати на гітарі. Руйнувати легше, ніж створювати.

Одна річ користуватися зброєю, але інша справа вбити. Ніколи не сумнівайся.