Настане час, коли люди будуть дивитися на вбивцю тварини так само, як вони дивляться зараз на вбивцю людини.
У мене є два правила:
Перше: ніколи не вбивати без особливої на те причини.
Друге: завжди можна знайти причину. щоб когось вбити.
У певній ситуації будь-хто здатний на вбивство.
And best at murder are those who preach against it,
and the best at hate are those who preach love,
and the best at war finally are those who preach peace.
Ми вбиваємо комарів та мух, бо вони паразити. Львів і тигрів, тому що це весело. Курчат і свиней, бо ми голодні. Фазанов і перепілок, тому що це весело, і ми голодні. Та й людей. Ми вбиваємо людей, бо вони паразити... і це весело.
- Останні дні на землі! Хмм. Якби у мене член, зняв би телицю! Можна відтягнутися не гірше...
— І як?
- Давай вбивати!
Коли людина вмирає, її мозок працює ще 15 секунд. Тобто коли тебе хтось убив, ти перед смертю ще встигаєш подумати:«От сука!»
Вбивати має бути приємно самому Богові. Він постійно цим займається. А хіба ми не створені за Його образом та подобою? (Бог любить вбивати, він увесь час цим займається. А ми створені на його образ і подобу.)
Коли людина починає людей вбивати, їй майже завжди доводиться вбивати їх дедалі більше. А коли він убиває, то вже й сам покійник.
Може, Малик мав рацію: існували інші способи прибрати священика з їхнього шляху, не позбавляючи його життя. Але Альтаїр його вбив, бо...
Бо міг.