– Як ти можеш бути вампіром?
- А як ти можеш бути перевертнем?

- Мамо, він такий білий!
— Ні, любий, він не білий. Він мертвий.

Мені не потрібний принц на білому коні. Мені не потрібен вампір на сріблястому вольві. Мені потрібен ти. Пішки.

Хто назвав підлим удар у спину?
Якщо ти настільки безтурботний, що дозволив ворогові його завдати, то винний у цьому тільки ти сам.

— Вампіри, які вдаються до людей, які прикидаються вампірами.
- Як авангардно.

Бути вампіром фігово. Тож не вірте рекламі, хлопці.

- Вампіри, старий?
— Це не вампіри … [дивиться на плакат із фільмом« Сутінки»] так… чмошники. (- Вампіри чіпляють жертв в інтернеті?
- Або якась людина-говнюк.)

Він міг примиритися з тим фактом, що вона вампір, але що вона  хлопчик — змиритися з цим було набагато складніше.

— О, ні, тобі це їсти не можна.
- Це чому?
[Ніка нудить кров'ю]
- Ну, як справи, Нік? Нормально?
— Він з'їв картошку.
— Вже й пожерти не можна. Супер. Засмагати не можна, вдень телевізор не подивишся. Але картопля — це ж найприкріше! Улюблену їжу тепер не можна! Коротше бути вампіром — відстій.

— Мере, що ви тут робите?
- Деймон? А ти як тут?
— Я вампір… а у вас якась відмазка, ні, правда?