Не можна нікому довіряти нероздільно. Той, кому ти довіряєш, обов'язково зробить тобі боляче. Надлишок довіри вип'є тебе до дна. У цьому сенсі світ також вампір.

— Він буде вампіром.

— І не сексуальний романтичний вампір. А потворним, що смокче кров, що лежить у труні вампіром.

— Зараз було прикро.

— Та невже?

— Під труною розуміється дерев'яна скринька. А у нас вони тепер гарні із золотом у 14 каратів.

— Ну вибач.

Порада від професіонала: якщо лізеш на вампіра, якому хреналіон років, раджу не битися складаним ножем.

Спати в труні – це небилиці. Я сплю в морозильнику. До речі, піца з часником — це смачно, тільки іноді це псує побачення. Якщо бризнути на мене святою водою, я промокну. Розп'яття? Так, будь ласка, якщо вас це заводить. Так, і я напевно не вмію перетворюватися на кажан. Хоча це, звичайно, було б круто.

Якби наші історії закінчувалися добре, ми всі лежали б зараз під могильними плитами.

— Як це коли твій хлопець вампір?
- Краще не буває.

- Не розумію я дещо про зомбі. Що з ними відбувається, коли вони не можуть поживитися чоловічком? Вмирають із голоду? То вони вже мертві.
- Ти йому відповідай. Я вчора витратив на те, щоб відповісти на запитання:«Як вампіри голяться, якщо вони не відображаються у дзеркалі». — Вампіри
, що піклуються про зовнішність, зустрічаються по двоє і голять один одного. Що тут пояснювати?

— Суть у тому, Діконе, що ти не мив посуд уже п'ять років.
— Владислав має рацію. Неприпустимо, що у нас тут така гора закривавленого посуду.
- Мені людей приводити незручно!
- Та яка різниця, ти все одно їх вбиваєш! Вампіри не миють посуд.

У темряви в твоїй душі стільки відтінків... стільки граней. Вони, переливаються і сяють, наче дорогоцінне каміння. Я це так чітко бачу... Настане день, коли і ти побачиш це... Тоді ти зможеш дивитись у пітьму без страху.

Мати зробила нас вампірами. Вона  не робила нас чудовиськами. Ми самі себе такими створили.