Ми обидва вигнані людьми

І кинуті у в'язницю,

До нас обох справи немає

І богу самому,

Впіймав нас всіх в пастку гріх,

Не вийти нікому.

Недарма ж у нас і прислів'я в народі склалося:«Від суми та від в'язниці не зарікайся», — прислів'я, яке гірке і страшне значення має: воно  — безнадійний плід бідності, гіркої потреби з бідністю, але ще більше — відчайдушний плід безправ'я і свавілля.

Знаходячись у в'язниці, я знав: якщо мене випустять, я продовжу вбивати. А ще я знав, що мене ніколи не випустять.

Взагалі, зрозумійте та передайте там, кому треба вище, що ви сильні лише остільки, оскільки відбираєте у людей не все. Але людина, у якої ви відібрали все – вже не підвладна вам, вона знову вільна.

Тюремні зустрічі ніколи не забувають.

— Звідки в нього героїн у блоці смертників?
— Ти що, жартуєш?
— Щодо в'язниць йому [Форману] видніше, коли говоритимемо про яхти — спитаємо тебе.

Мені стало важко дихати.
Я була в пастці.
У пастці всередині будинку. Так само, як і Під Горою; знову у тій камері.

— Навіщо тобі стільки цигарок? Ти ж не куриш!
— Жартуєш? Це тутешня валюта!

Зрештою, нас запхали в крихітну камеру з двома ліжками, вже заселену приблизно п'ятдесятьма тисячами душ. Двадцять тисяч жителів представляли блохи, ще двадцять тисяч — клопи, а решту я й досі не можу класифікувати.

— А сьогодні ми їм покажемо фокус. Допоможеш?
— Ти вже такий фокус показав, 156«Жорстоке поводження з дітьми» до трьох років ще плюс до втечі.