Ця ідея настільки божевільна, що цілком може спрацювати.
- Ти часто граєш різних психопатів. Як ти повертаєшся у нормальний стан після зйомок?
- А хто сказав, що я повертаюся? Ха-ха-ха!
Безумство має починатися з чогось. І якщо моя розповідь взагалі про щось – за умови, що про людське життя можна сказати, ніби вона про щось – тоді це історія генези безумства. Безумство має десь починатися і кудись іти. Як дорога. Або траєкторія кулі зі ствола пістолета.
Вілкокс називав себе надчутливим, але городяни вважали його просто ненормальним.
У нього було почуття, що він і справді йде по хисткому вузькому містку над безоднею безумства. Безумство було повсюди, воно шелестіло, як м'які крила нічних мисливців — сов з величезними золотистими очима: він ішов просто в безумство
. Безумство поруч, всюди, все ближче і ближче.
Винахідницький геній людини за останні сто років подарував нам стільки благ, що якби політична організація встигала за технічним прогресом, життя стало б щасливим та безтурботним. Але поки що всі ці досягнення, що коштували чималих праць, у руках нашого покоління – все одно, що бритва в руках трирічної дитини.
— Більшість тут нормальні. Агресивних тримають у замку. Це Хілларі. У неї ДКР. Це Гері. Думає, він Ісус. Ден. Теж Ісус. Це Марія...
- Марія Магдалена?
— Ні, вона теж думає, що вона є Ісусом.
Щоб збожеволіти, треба бути багатою. Для середнього класу це розкіш. (Щоб божеволіти, потрібні гроші. А для тебе божевілля - недозволена розкіш.)
Бути божевільним – це соціальне поняття; Щоб розпізнати ментальні розлади, ми користуємося соціальними мірками.
Смішно, якщо ти говориш з Богом - ти релігійний, але якщо він говорить з тобою - ти божевільний.