Сп'яніння - добровільне божевілля.

Ця ідея настільки божевільна, що цілком може спрацювати.

- Ти часто граєш різних психопатів. Як ти повертаєшся у нормальний стан після зйомок?
- А хто сказав, що я повертаюся? Ха-ха-ха!

Безумство має починатися з чогось. І якщо моя розповідь взагалі про щось – за умови, що про людське життя можна сказати, ніби вона  про щось – тоді це історія генези безумства. Безумство має десь починатися і кудись іти. Як дорога. Або траєкторія кулі зі ствола пістолета.

Вілкокс називав себе надчутливим, але городяни вважали його просто ненормальним.

У нього було почуття, що він і справді йде по хисткому вузькому містку над безоднею безумства. Безумство було повсюди, воно шелестіло, як м'які крила нічних мисливців — сов з величезними золотистими очима: він ішов просто в безумство
. Безумство поруч, всюди, все ближче і ближче.

Винахідницький геній людини за останні сто років подарував нам стільки благ, що якби політична організація встигала за технічним прогресом, життя стало б щасливим та безтурботним. Але поки що всі ці досягнення, що коштували чималих праць, у руках нашого покоління – все одно, що бритва в руках трирічної дитини.

— Більшість тут нормальні. Агресивних тримають у замку. Це Хілларі. У неї ДКР. Це Гері. Думає, він Ісус. Ден. Теж Ісус. Це Марія...
- Марія Магдалена?
— Ні, вона  теж думає, що вона є Ісусом.

Щоб збожеволіти, треба бути багатою. Для середнього класу це розкіш. (Щоб божеволіти, потрібні гроші. А для тебе божевілля - недозволена розкіш.)

Бути божевільним – це соціальне поняття; Щоб розпізнати ментальні розлади, ми користуємося соціальними мірками.