У мої роки може бути один коханець – домашній клозет.

— Міссі, які твої плани після школи, якщо ти не збираєшся до коледжу?
— Не знаю... позависати з хлопцем, моделлю на кшталт стати, всяке таке... грати у групі з друзями.
— У мене тут звіти про твої оцінки за два місяці і знаєш, що тут? Два-два-два, два-два.
- Два-два... так.
- Це означає, що тобі все одно.
- Ну, ви геній. Я піду?
— Ти вузьколобе, огидне створіння. Хочеш правду? По перше. Ти не гратимеш у групі і моделлю ти теж не будеш, тому що в тебе немає  амбіцій. З твоїми знаннями ти потрапиш у вісімдесят відсотків контингенту, який оре за мінімальну зарплату. І ти будеш так орати до кінця свого трудового життя, поки тебе не замінить комп'ютер.
- Плювати.
- По-друге. Єдиний твій талант це дозволяти себе трахати. Твоє життя перетвориться на нескінченний кругообіг болю. І коли ти не зможеш більше терпіти... ні дня, ні години стане ще гірше. Набагато гірше. Я щодня приходжу на роботу і дивлюся як ви самі себе занурюєте у лайно! Легко нема про що не думати. Але на те, щоб щось хотіти потрібна сміливість! І характер! Але в тебе нічого цього немає! Пішла геть! Забирайся!

У акторів буває такий період, коли потрібна чиясь допомога, щоб піднятися ще хоч на маленьку сходинку. Самому з цим не впоратися.

— Я маю підвестися і взятися за справу.
— Якщо ти встанеш, то зробиш лише одне — грішнеш на підлогу.

Коли ти хочеш щось зрозуміти, ти опиняєшся з цим«щось» віч-на-віч, зовсім один, без жодної допомоги.

Ніщо не робить жінок слабшими, ніж безпорадність їхнього чоловіка.

Так багато життя, так багато людей — і жодної душі, яка б могла допомогти!