— Як ви не помітили? Ми ж сьогодні над моєю Україною билися...
— А як помітиш? Ті ж поля, дороги, села...
— Е, ні! А повітря? Інший. А небо — блакитніше. І земля зеленіша!
- Командир! Щодо зелені у нас у Сибіру...
— Ну навіщо, дорогий, у Сибіру? Приїжджай у Бакуріані! Ти подивишся, що таке зелень! Там у горах...
— А ти бачив Єнісей?
- Не бачив! А ти Цкенесхалі бачив?

Я дізнався, що в мене
Є величезна рідня:
І стежка,
І лісок,
У полі – кожен
Колосок,
Річка,
Небо наді мною –
Це все моє, рідне! Змінений вірш, який пролунав у фільмі«Брат 2»: Я дізнався, що у мене
Є величезна сім'я -
І стежка, і лісок,
В полі кожен колосок,
Річка, небо блакитне -
Це все моє рідне -
Це батьківщина моя,
Всіх я люблю на світі!

Станція Нагутська,
Ставропольський край.
Ти - дівчина російська,
Поцілунок мені дай.
Там, де колоситься жито,
Де вівса поля,
Станція Нагутська,
Батьківщина моя.

Чи не слід раз назавжди відмовитися від усякої туги по батьківщині, від усякої батьківщини, крім тієї, яка зі мною, пристала як срібло морського піску до шкіри підошв, живе в очах, у крові, надає глибини і далечі задньому плану кожної життєвої надії?

У нас є два слова: Батьківщина та Держава. Батьківщину ми любимо. Тому Батьківщина –« матір наша», а держава –« матір вашу!!!»

— Ви дуже любите свою батьківщину? - Промовила вона  несміливо.
- Це ще не відомо, - відповів він. – Ось коли хтось із нас помре за неї, тоді можна буде сказати, що він її любив.

Немає сильнішого болю, ніж зрада своєї батьківщини та свого народу. Цей біль неможливо забути! Не викинеш зі свого серця! Решта проходить! Все скінчиться!

Я не знаю що зі мною. Щось не так. Я прокидаюся ночами і довго дивлюся в стелю. Якби мене відправили кудись помирати за чиїсь інтереси, я став би героєм. Мені не шкода віддати своє життя, і воно мені зовсім не потрібне. Візьміть, кому вона  потрібна. Ну, беріть її! Я забуваюсь у короткому, тривожному сні. І чорти кудись несуть мене. Я відлітаю високо-високо. Від Кравцова. Від Спецназу. Від жорстокої боротьби. Я ладен боротися. Я готовий гризти горлянки. Але навіщо це все? Битва за владу – це зовсім не битва за Батьківщину. А битва за Батьківщину — чи дасть вона втіху моїй душі? Я вже захищав твої,Батьківщина, інтереси у Чехословаччині. Неприємне заняття прямо скажемо. Я вилітаю все вище і вище. З недосяжної дзвінкої висоти я дивлюся на свою нещасну Батьківщину-мати. Ти тяжко хвора. Я не знаю, чим. Може, сказом? Може, шизофренія в тебе? Я не знаю, як тобі допомогти. Треба когось убивати. Але я не знаю кого. Куди ж я лечу? Може, до Бога? Бога немає! А може, все-таки до Бога? Допоможи мені, Господи!

Зараз багато говорять про патріотичне виховання, але що це – розмахувати прапорами і кричати«ура»? Можливо, патріот – це той, хто говорить про недоліки, а не розмахує прапорами та кричить, що ми попереду всієї планети. Я не вважаю, що патріот – лише той, хто підтримує Путіна. Опозиціонери – також патріоти.

Все це — гучний протест поневолених мікроорганізмів, що звиваються і шиплять, захищаючи непорушність своєї священної батьківщини — скляної лабораторної платівки.