Віктор Суворов. Акваріум

Я не знаю що зі мною. Щось не так. Я прокидаюся ночами і довго дивлюся в стелю. Якби мене відправили кудись помирати за чиїсь інтереси, я став би героєм. Мені не шкода віддати своє життя, і воно мені зовсім не потрібне. Візьміть, кому вона  потрібна. Ну, беріть її! Я забуваюсь у короткому, тривожному сні. І чорти кудись несуть мене. Я відлітаю високо-високо. Від Кравцова. Від Спецназу. Від жорстокої боротьби. Я ладен боротися. Я готовий гризти горлянки. Але навіщо це все? Битва за владу – це зовсім не битва за Батьківщину. А битва за Батьківщину — чи дасть вона втіху моїй душі? Я вже захищав твої,Батьківщина, інтереси у Чехословаччині. Неприємне заняття прямо скажемо. Я вилітаю все вище і вище. З недосяжної дзвінкої висоти я дивлюся на свою нещасну Батьківщину-мати. Ти тяжко хвора. Я не знаю, чим. Може, сказом? Може, шизофренія в тебе? Я не знаю, як тобі допомогти. Треба когось убивати. Але я не знаю кого. Куди ж я лечу? Може, до Бога? Бога немає! А може, все-таки до Бога? Допоможи мені, Господи!

Цитата з книги Акваріум, автор Віктор Суворов