— Я хочу, щоб ти одягнув оленячі роги.
— Є речі, які краще надати уяву.

Спогади та побажання не одне й те саме.

Коли Ханна дивилася на мене так, коли її голос став тихим і хрипким, я знав, що все пропало. Справа була не лише у фізичному потягу. Звичайно, мене і раніше приваблювали жінки. Але з Ханною це було дещо сильніше, якась хімія, електричний розряд, що пробігав між нами і змушував мене щоразу бажати трохи більше, ніж мені давали. Ханна запропонувала мені дружбу, а я захотів її тіло. Вона  запропонувала мені тіло, а я захотів заволодіти її думками. Вона  запропонувала мені свої думки, а я зажадав її серця.

Будучи дорослою людиною, я повинен заповнити свої здібності, але тільки коли це викликане моїм бажанням чогось досягти, а не прагненням задовольнити інших.

Одержима бажаннями та прагненнями людина приречена на страждання.

І занадто старий, щоб знати одні забави,
І занадто молодий, щоб зовсім не бажати.

Коли вранці не хочеться йти на роботу, а ввечері не хочеться йти додому, треба міняти життя.

Справжнє бажання – це те бажання, яке ти, не розмірковуючи, можеш озвучити будь- коли дня чи ночі. Те, що, як розпечений цвях, сидить у тебе в мозку. Якщо не так, значить, у людини немає  справжніх бажань, а в голові у неї салат олів'є.

Але я важкий на підйом і обплутаний безліччю внутрішніх правил, які є гальмом для моїх бажань.

Почуття в нього спокійні, як коні, приборкані візником. Він відмовився від гордості та позбавлений бажань. Такому навіть боги заздрять.