Ахмад долучався до американського достатку, лизнув його зворотний бік.«Дияви» — ось чим були ці яскраві пакети, ці стійки з нині модними легкими сукнями та костюмами, ці полиці зі смертоносними рекламами, що підбивають маси купувати, споживати, поки світ ще має ресурси для споживання, для пожирання з годівниці до тієї хвилини, коли смерть навіки закриє їх жадібні роти. Цьому залученню в борги настає межа зі смертю, вона  була тим прилавком, на якому дзвеніли долари, що скорочуються в ціні. Поспішай, купуй зараз, тому що в загробному житті чисті і прості радості є марною байкою.

- Як тебе звати?
- Буч.
- Що це означає?
— Я американець, люба, наші імена ні хрена не означають.

Агент Краснобай каже:
- Американці вміють працювати, як ніхто інший у світі.
А також вчитися та конкурувати.
Але коли справа стосується відпочинку – з цим у нас біда.
Який з відпочинку прибуток?! З нього нічого не візьмеш.
На Олімпійських іграх немає  медалей для неквапливого.
За перше місце в чемпіонаті світу з лінощів не дадуть позитивних рекомендацій.
Агент каже під дзижчання автофокусу:
- Ми добре перемагаємо і вміємо програвати - цього у нас не відібрати.
Працювати до упаду – це ми можемо.
Але ми не здатні вгамуватися.
Забити на все та насолодитися заслуженим відпочинком.
– Натомість, – каже він собі під ніс, – у нас є марихуана та телебачення.
Пиво та валіум.
І медичне страхування.
Яку ми поповнюємо за необхідності.

В Америці мрії здійснюються не тому, що американці хочуть, щоб вони здійснилися, а тому, що вони мріють. Вони мріють і не думають про наслідки. Щоб мрія стала реальністю, треба спочатку помріяти.

Але найголовніша нетерпимість в Америці — це типово американська нетерпимість до людей, які не досягли успіхів.