Проблема в тому, що у кіно всі надто ідеальні. Ідеальний лиходій. Ідеальний гарний хлопець. Це так нудно. Я закликаю акторів не здаватися краще, ніж вони є насправді.
— Що б ви побажали артистові-початківцю? Який би дали пораду, чи напуття? - Не боятися нікого. Нікого не боятися і не поводитися, як повія. Не ходити кіностудіями, не заглядати у двері і не питати«артисти не потрібні?» Я ніколи цього не робив. Я вважав, що якщо я потрібен, помітять і запросять. Не помітили, не запросили — отже, не треба. Працюй над собою. Лише сам. Все сам. Зараз нікому не можна бути належним у цьому світі. Це дуже важка ноша. Я нікому нічого не винен. Я абсолютно вільний у професії тому, що я не винен нікому.
Похвала від будь-якої людини та схвалення важливі для мене. Абсолютно від будь-кого. І критика від будь-кого. Якщо вуличний торговець, який продає журнал "The Big Issue", повернеться до мене і скаже: "Гей, ти, в тій ролі, в тій сцені, мені здається, ти був недостатньо переконливим", - я вислухаю його, я приймаю поради від кожного. Чим менше людина зацікавлена в тобі матеріально, тим чеснішою буде порада, яку він дає. Найкраще те, що мені було колись сказано, пролунало від мого брата. Він бачив мою роботу у фільмі Майкл Коллінз і сказав: Ти налагоджував. Тобі треба розуміти це самому».