Коли я довго не граю, довго не готую нової ролі, я почуваюся як піаніст, у якого ампутовані руки.

Досить трохи уяви, щоби відчути, що означає доля ліцедея. У часі він творить одного за іншим своїх героїв. У часі вчиться панувати з них. І чим більше різних життів він прожив, тим легше він відокремлює від них своє життя.

Якщо що і шкідливо для шлунка, то це дивитися, як актори на телеекрані розповідають про своє особисте життя.

На пробах до фільму "Морозко" мені довелося гризти горіхи. Я так хотіла зніматися, що не щадила зубів. Але в результаті мені дісталася негативна роль Марфушенька-душенька. Мало хто знає, чого мені вартувала та роль! Коли знімався фільм, у країні був дефіцит продуктів. Гору яблук у кадрі замінили на чисту цибулю, яку пофарбували харчовим барвником. І ось уявіть собі: сцену, де я із захопленням гризу яблука, зняли з п'ятого дубля, і весь цей час мені треба було кусати, зображуючи радість та задоволення. Та сама історія була і з молоком — замість нього доводилося пити підфарбовану воду. А побачивши себе на озвученні фільму, я розплакалася. Мені здавалося, що я така страшна! Після цього всерйоз подумувала над тим, щобніколи більше не зніматися в кіно.

Раневську запитали, як складалися її взаємини з режисером вистави:
– Ми зображували кохання слонихи та горобця.

Актори — мандрівники у часі, і якщо брати найкращих серед них, вони подорожують, вистежуючи душі.

Актор – це людина, яка не слухає, поки говорять не про неї.

Актори - свого роду оповідачі, вигадники. А бути оповідачем — це справжнє мистецтво.

Якщо актор одружується з акторкою, починаються сварки через дзеркало.