Є добрі люди і злі люди, і добрі часом бувають злими, а злі — іноді добрими. Ми сміємося і плачемо, і часом плачемо так, ніби ніколи вже більше не засміємося, або від душі сміємося, ніби ніколи й не плакали.

Мета ворожих воєначальників - змусити противника робити дурниці, - тихо відповіла Келен. — Треба, щоб противник був або надто заляканий, або надто розлючений, і не міг тверезо мислити.

Ті, що загрожують«надерти дупу» ніколи не дивилися в очі тому, хто знає, як заподіяти справжній біль, або, ще гірше, розуміє, що, зробивши це, абсолютно нічим не ризикує. У бродячих собак саме такий погляд. У ньому не агресія, а скоріше оцінка - Ти їжа? або«Ти небезпека?». Якщо обидві відповіді негативні, собака йде далі.
Саме такий погляд у тих, хто здатний убити, не замислюючись. Ні лайки, ні образ:«Ти хочеш мені нашкодити? Так? Тоді дозволь тебе прикінчити».

Я не злий. Я просто не боюся говорити людям жорстоку та неприємну правду. Ми живемо у жорстокому та неприємному світі.

Ти, мабуть, добрий убивця. Зовсім не злий. Злі вбивати до ладу не вміють, всі у них через пень-колоду, а ти веселий. І це страшно.

-... Ти використовуєш злість і сарказм, щоб не підпускати людей надто близько.
— Мабуть, так, але це не завжди допомагає.

Підніжка - це був дуже розумний, нехай і шкідливий хід.

Ненависть з часом вщухає, образа минає, агресивність згасає, а розчарування назавжди віддаляє людей один від одного.

Злість прийшла пізніше, коли вже не мала значення.

Разом із шипами ми висмикнемо і троянду.