Джером Девід Селінджер. Над прірвою у житі

Я собі уявив, як маленькі дітлахи грають увечері у величезному полі, у житі. Тисячі малюків, і довкола — ні душі, жодного дорослого, крім мене. А я стою на краю скелі, над прірвою, розумієш? І моя справа — ловити дітлахів, щоб вони не зірвалися в прірву. Розумієш, вони бавляться і не бачать, куди біжать, а тут я підбігаю і ловлю їх, щоб вони не зірвалися. Ось і вся моя робота. Стерегти хлопців над прірвою в житі. Знаю, це дурниці, але це єдине, чого мені хочеться по-справжньому. Мабуть, я дурень.

Докладніше

Андрій Краско

Мій друг Вова Резнік, нині покійний, свого часу мені так пояснив основний постулат Дао: якщо ти впав у воду, є два шляхи. Один — почати намагатися плисти проти течії, чинити опір. Тоді дуже швидко втрачаєш сили та тонеш. А другий — плисти за течією, і десь тебе до берега приб'є. А по березі ти зможеш повернутись до того місця, куди тобі треба. Це загалом дуже мудро.

Докладніше

Олександр Амчиславський

Колись давно ми про життя мріяли світло і піднесено,
слова, немов юні дівчата, до нас забігали в будинки,
манили, біліли собою, під мереживами і вишивками,
нам руки простягали, кружляли, ковзаючи по губах,
дивилися в очі, переконували, дороги нашіптували,
давали доторкнутися поглядом до незнайомих надій,
а ми — відставали від них, ставали долі своєю власниками
й дорослішали, і землю втоптували з незворотною неспішністю
малих успіхів, поразок, сезонних сумів.

Докладніше

Пітер Гітерс. Незвичайний кіт та його звичайний господар. Історія кохання

Загалом життя — сумна штука з ще сумнішим кінцем, і мене цілком влаштовує все, що робить її трохи яскравішим. Особливо якщо це щось кумедне.

Докладніше