Приносити користь світові – це єдиний спосіб стати щасливим.
Ви були б найнещаснішою людиною в цьому житті, якби не читали книги та вірші.
З тієї хвилини, як попи, крамарі здогадалися, що потішні роти працівників та учнів — справа дуже серйозна, загибель New Lanark'a була неминуча. І ось чому падіння невеликого шотландського села, з фабрикою та школою, має значення історичного нещастя. Руїни оуенського New Lanark'a наводять на нашу душу не менше сумних думок, як колись інші руїни наводили на душу Марія; з тією різницею, що римський вигнанець сидів на труні старця і думав про суєту метуш; а ми те ж думаємо, сидячи біля свіжої могили немовляти, що багато обіцяло і вбитого поганим доглядом і страхом — що воно вимагатиме спадщини!
Я люблю вас, — повторював він, — і для мене вас любити — щастя.
— Ось сиджу обчислюю математичну ймовірність щастя.
- А результат?
- Він близький до нуля. Але я ще не рахував.
Листя рідіє золота
І все сумніше
Осінній сад...
Жар-птиця щастя, відлітаючи,
Відводить винувато погляд.
Існують дві істини – про страждання та виникнення страждання. Головна причина страждань – у невгамовності людських бажань. Однак ці бажання не ведуть до щастя. Вони або нездійсненні, і це приносить смуток або виконуються, і тоді ми переконуємося в ефемерності свого щастя, а страх втрати позбавляє його сенсу. Але ми продовжуємо бажати знову і знову, і саме ця ненаситна спрага штовхає нас від однієї низки страждань до іншої.
Я пам'ятаю час, коли книги були для мене чимось більш звичайним і водночас більш суттєвим, ніж вони є зараз. У дитинстві вони були для мене всім. Звідси моя туга за втраченим щастям живого та безпосереднього спілкування з книгами. На жаль, подібні втрати непоправні.
Це нагадує про те, що часом, коли ти дуже натхненний якоюсь дівчиною, і бачиш людей, що тримаються за руки, їх сплетені пальці, то відчуваєш велику радість за них. А в інший час ти бачиш ту ж пару, але вони не викликають нічого, окрім роздратування. І все, чого тобі хочеться - це завжди відчувати за них радість, тому що це означає, що ти теж щасливий.
Люди – суспільні істоти. Ми з'являємось на світ завдяки іншим людям. Ми виживаємо за допомогою оточуючих. Хочемо ми того чи ні, але в нашому житті навряд чи вдасться відшукати моменти, коли ми не залежимо від інших. Тому не варто дивуватися, що і людське щастя – це результат наших взаємин із оточуючими.