Леопольд фон Захер-Мазох. Венера в Хутрах

Яке щастя - пригорнути вустами до її вуст, завмерти в її обіймах і бачити її потім, коли вона, вся знемогла, вся віддавшись мені, спочиває на моїх грудях, а очі наші, отуманені захопленням пристрасті, тонуть один в одному.
Не можу осмислити, не можу повірити, що ця жінка моя, вся моя…

Докладніше

Автор невідомий. Я посміхаюся, коли мені хочеться кричати... Співаю, коли хочеться плакати... Плачу, коли щаслива і сміюся колись боляче.

Я посміхаюся, коли мені хочеться кричати... Співаю, коли хочеться плакати... Плачу, коли щаслива і сміюся колись боляче.

Докладніше