Її губи.
Вони ліниво ковзають поверхнею моїх власних губ, і не думаючи пірнути глибше, ніяким сертифікатом по дайвінгу тут і не пахне, про запахи взагалі не йдеться. Її губи - не солоні і не солодкі, в них немає  ні гостроти, ні гіркоти, з тим самим успіхом можна було б цілуватися з пластиковим стаканчиком. Напевно, це найдивніший поцілунок у моєму житті, сам факт його існування безглуздіший, у ньому немає  і натяку на світле майбутнє, на прогулянки під дощем, на зім'яті простирадла та каву вранці, на покупку гірського байка, дигерство та відвідування релігійних святинь Ближнього та Середній Схід. В ньомунемає  і натяку на одкровення про колишніх коханців, дитячі хвороби і юнацьких фобіях,«я так хочу тебе, ліфт - найкраще місце, тільки не забудь про гумки» - зовсім не той випадок. Зовсім не той поцілунок.
Зовсім не той. І все ж, все ж таки...
Мені страшно подумати про те, що він колись скінчиться.

Самотність - це як удар важкого молота: скло воно розіб'є вщент, але сталь загартує.

Жінки заздрісні, любити не всяка вміє, а ревнувати всяка майстриня.

Чомусь завжди важко повірити, що інші теж вміють кохати.

- А ось і я, - зі сміхом сказала вона.
- Уявіть, я не здивований, - сказав він.

Коли ви любите, ви повинні любити не за те, що хтось ваш син, або дочка, або дівер, або тесть. Ви любите не за кров. Ви любите людину за людину. І тільки це кохання.

Голова каже: "Подумай, перш ніж стрибнути". А серце каже:«Стригни, перш ніж думати». Їхні шляхи діаметрально протилежні. Кохання стрибає у небезпечну живу ситуацію без попередніх розрахунків.

Ти пахнеш, як кохання. Ти – божевілля з першого погляду.

Тільки чотири питання має цікавити нас у житті: що найбільш священне, заради чого варто продовжувати жити, заради чого можна померти, що становить людську душу? Відповідь на всі ці питання одна - Любов.

Навіть у чаші вищого кохання міститься гіркота.