Вікторія Платова. Жахливі безневинні

Її губи.
Вони ліниво ковзають поверхнею моїх власних губ, і не думаючи пірнути глибше, ніяким сертифікатом по дайвінгу тут і не пахне, про запахи взагалі не йдеться. Її губи - не солоні і не солодкі, в них немає  ні гостроти, ні гіркоти, з тим самим успіхом можна було б цілуватися з пластиковим стаканчиком. Напевно, це найдивніший поцілунок у моєму житті, сам факт його існування безглуздіший, у ньому немає  і натяку на світле майбутнє, на прогулянки під дощем, на зім'яті простирадла та каву вранці, на покупку гірського байка, дигерство та відвідування релігійних святинь Ближнього та Середній Схід. В ньомунемає  і натяку на одкровення про колишніх коханців, дитячі хвороби і юнацьких фобіях,«я так хочу тебе, ліфт - найкраще місце, тільки не забудь про гумки» - зовсім не той випадок. Зовсім не той поцілунок.
Зовсім не той. І все ж, все ж таки...
Мені страшно подумати про те, що він колись скінчиться.

Цитата з книги Жахливі безневинні, автор Вікторія Платова