І справа зовсім не в тому, що ти її любиш або не любиш, та й взагалі — до чого тут кохання? Усі чоловіки чудово знають, що немає жодного кохання на білому світі в двадцять першому столітті, а може, й раніше не було, ну ось так — ні, і все тут. Є комфорт, звичка, сусідство, співжиття, бажання, куди без нього, та й лідер цього списку — ділове партнерство. Ні, слова залишилися, без них ніяк, без них жінка не зможе себе переконати, що їй потрібен саме цей чоловік, та й чоловік без цих слів не зможе її отримати. Ці дивні жінки, вони досі навіщось ще чіпляються за слова і наскрізь прогнивий посуд під назвою«кохання». Хоча чому«навіщось»? Зрозуміло, навіщо. Вони теж чудово знають, що її немає, любові цієї самої, але їм зручніше і комфортніше думати, що вона є, оскільки так куди простіше пояснити самій собі, чому вона живе з цим алкашем і невдахою, ніж зізнатися собі, що насправді— то нею рухає страх самотності, а самотність — це саме те, що нестерпно для жінки. І не вірте авторам романів, які оспівують самотню та незалежну жінку, — вони брешуть, причому безбожно. Незалежна — це просто, але самотня і при цьому щаслива? Брехня. Ні, панове чоловіка, це страх. Але коли настає край, коли зовсім біда — жінки вміють цей страх загнати всередину та йдуть уперед, ризикуючи всім. А ми? А ми вважаємо за краще жити з нашим страхом у сфері відносин із протилежною статтю, ми домовляємося з ним. Адже він є не тільки у них, а й у нас. І наш, чоловічий, не менший, ніж їх, жіночий, а навпаки, куди більший і ганебніший.
—... скажи, що ти відчуєш, коли дізнаєшся, що людина, яку ти любила і якій вірила, обманювала тебе, використовувала і навіть не поважала, не кажучи вже про кохання? — Відчую, що я дурниця!
Єдине, що вроджене людям – це любов до себе. І мета життя кожної людини – щастя! З яких елементів складається щастя? Тільки з двох, панове, тільки з двох: спокійна душа та здорове тіло.
Хто не бачив таких сліз в очах улюбленої істоти, той ще не відчував, якою мірою, завмираючи весь від подяки і від сорому, може бути щасливою на землі людина.
Жінка для чоловіка і є та сама річка, куди він увесь час норовить пірнути, щоб скупатися у вологому вирі очей, витертися насухо шовком волосся, сісти до багаття її серця, відчувши хвилюючий аромат шкіри, випити одним ковтком її губи, з'їсти з апетитом усі її час, потім залягти в душу і заснути. Спати доти, доки його не почне будити якийсь мужик зі словами:«Вставай, ти проспав своє щастя, тепер це моя річка».
Вона була моїм сліпим поворотом, моїм таємничим пагорбом, і, схоже, мені так і не судилося позбутися побоювання, що одного прекрасного дня я не зможу уникнути зіткнення і розіб'юся вщент. Але коли вона була близько, коли я міг торкнутися її, поцілувати, вислухати всі її божевільні теорії про невинність і кохання, я відчував найчистішу ейфорію, неповторне поєднання спокою, захоплення та бажання. Ці секунди я зовсім забував про те, що можу розбитися.