У комара повік — один день, у троянди — три. У кішки вік тринадцять років, у кохання – три роки. І нічого не вдієш. Спочатку рік пристрасті, потім рік ніжності і, нарешті, рік нудьги.
У перший рік кажуть:«Якщо ти підеш, я покінчу з собою».
На другий рік кажуть: "Якщо ти підеш, мені буде боляче, але я виживу".
На третій рік кажуть:«Якщо ти підеш, я обмию це шампанським».
Чоловіки тягнуться до жінок за втіхою чи порятунком. Ти мене врятувала. Знайшов у тобі сім'ю. Зараз скажу банальність: життя двох набагато щасливіше, коли бажання розуміти важливіше, ніж бути зрозумілим; коли бажання зробити приємне не таїть у собі плани отримати щось натомість, навіть подяку. Коли кохання не змінюється навіть на кохання, а тільки дарується.
Я знаю, що був дурнем, божевільним, повіривши, що мармур може ожити, сніг — випромінювати тепло. Але що ж робити: коли любиш, так легко повірити у любов у відповідь!
Так знаходжу тобі, що так довго шукала. Ні, ти не принц на білому коні. Ти моє справжнє. Реальне, близьке, рідне. І неважливо, принц ти чи король, є у тебе кінь чи ні. Важливо, що ти тут. Зі мною. І такий свій… Це не пафос. Це те, що завжди хотіла вимовити на сьогодні. У кожної жінки прибережені слова героя її справжнього. Щасливого сьогодення. Потрібно його лише дочекатися. Я дочекалась…