У кожного своє уявлення про кохання. Одна дівчина, з якою я колись був знайомий, сказала якось:«Коли він не скінчив мені до рота, я зрозуміла, що він мене любить».
Яке дитинство! — Скажете ви; але в тому—то і краса любові ; вона перетворює нас на дітей, дарує золоті сни як іграшки ; і розбивати ці іграшки в хвилину досади приносить чимало задоволення; особливо коли ми сподіваємося отримати інші.
Закоханість не можна поділити з іншою людиною. Вона ніколи не буває взаємним почуттям, тому що на цьому етапі немає суб'єкта, здатного його розділити.
Закоханість – це безумство. Ми нічого не отримуємо натомість, і це неминуче. З точки зору медицини ми маємо всю симптоматику картини божевілля, що супроводжується елементами марення та маніакальної екзальтації. Кохання, навпаки, — супердорогою продукт симбіозу розуму і почуттів. Він більш довговічний та стійкий. Проте зберегти кохання — тяжка праця.