Артур Блох. Закони Мерфі
Людині властиво помилятися, а ще більше - звалювати свою провину на іншого.
Людині властиво помилятися, а ще більше - звалювати свою провину на іншого.
Але це дешево носити діаманти, поки тобі немає сорока. І навіть у сорок ризиковано. По-справжньому вони виглядають лише на старих.
— Якщо це сон, то можеш не знімати чоботи та шпагу, якщо не сон...
— Це сон.
Тобто, ти хочеш сказати, що в тебе є проблема, яка є повністю твоєю проблемою, але ти хочеш, щоб твоя проблема стала моєю проблемою, проблема в тому, що це не моя проблема.
... якщо взятися за справу, не позбавившись похмурих передчуттів, всі шанси на успіх будуть загублені ще в зародку.
Аннабет заздрила. Їй завжди хотілося мати темне волосся. Її ніхто не сприймав серйозно як білявку. Їй доводилося працювати вдвічі більше, щоб отримати визнання як стратег, архітектор, старший радник — з усім, що пов'язано з мозком.
Ця зустріч – не випадковість. Ти в небезпеці, хоч сама цього ще не усвідомлюєш. Він уже проник у твої кровоносні судини і дістанеться серця. Він зірве там почуття, які ти так старанно вирощувала. Він годуватиме тебе надіями. Любовне завоювання – найбільш егоїстичний із хрестових походів. Знаю, ти вважаєш мене старою пустомеллю, але ти сама скоро переконаєшся в моїй правоті. Щодня, кожну годину ти будеш себе запевняти, що твій опірнепереборно, ти стежитимеш за своїми манерами, за кожним своїм слівцем, проте бажання його присутності виявиться сильнішим за наркотик. Тож не обманюй себе, це все, про що я тебе прошу. Він оселиться в тебе в голові, і ти захворієш на невиліковний абстинентний синдром. Не допоможе ні розум, ні час – час взагалі перетвориться на найгіршого твого ворога. Одна лише думка про те, щоб його знайти, знайти таким, яким ти його уявляєш, дозволить подолати найгірший зі страхів - втратити його і саму себе. Це – найважчий вибір, якого нас примушує життя.
— У тебе армійський браунінг М-1 у кишені чи ти просто радий мене бачити?
— І те, й інше разом.
— Вільям, скажи на милість, ти прийшов сюди для того, щоб я допоміг врятувати тобі якусь бідну даму чи даму, що потрапила в біду, неважливо…
— Ні.
— Тоді чого тобі тут бути? Отже, ти тут не повинен бути… Тебе тут немає!