- Тут у вас сказано:«... І тільки птиці кружляли над гранітним монументом...» Бажано знати, що характеризують собою ці птахи?
- Нічого, - сказав я, - вони літають. Просто так. Це нормально.
- Чого це вони у вас літають, - гидливо поцікавився редактор, - і навіщо? В силу якої такої художньої необхідності?
Вона, звичайно, була права, а він, хоч і був не правий, ніколи б в тому не признався.
Чия мова прекрасніше, ніж мова того, хто закликає до Аллаха, надходить праведно і каже:«Воістину, я - один з мусульман»?
Не йди покірно в темряву,
Будь лютіше перед вночі всіх ночей,
Не дай згаснути світлу своєму!
Хоч мудрий знає - чи не переможеш темряву,
В імлі словами не запалиш променів -
Не йди покірно в темряву.
Розумний чоловік подібний до дзвона. Він мовчить, поки його не торкнулися. Дурень дзвонить безугавно.
У ньому говорив не дух суперництва, а прагнення подолати свою боязкість. Якщо він не стрибне, то буде мучитися і рано чи пізно прийде сюди, стрибне.
Гаррі, в цьому хитросплетінні світі, повному сміху і сліз, немає ідеальних відповідей. Досконалість недоступно людству, недосяжно для магії. Кожен блискучий мить щастя таїть в собі краплю отрути: знання, що страждання повернеться.
Сльози - що гроза: після них людина завжди тихіше.