Владислав Шпільман. Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945)

Тротуаром невпевнено йшов хлопчик років десяти. Він був блідий і так наляканий, що забув зняти шапку перед жандармом, що йде йому назустріч. Німець затримав хлопчика і, не кажучи ні слова, вийняв револьвер, приставив до скроні і вистрілив. Дитина осіла на землю, його руки забилися в конвульсіях, вона вигнулась і померла. Жандарм спокійно прибрав револьвер у кобуру і продовжив свій шлях. Я придивився до нього: ні жорстокості на обличчі, ні слідів злості. То був нормальний, спокійний чоловік, який щойно виконав одну зі своїх численних щоденних обов'язків — не найважливішу — і одразу забув про це, зайнятий іншими справами, значно серйознішими.

Докладніше

Бульвар Сансет.

— Виходить, тобі потрібні $300? Звичайно, я міг би тобі дати $300. Та я не дам.
- Не даси?
— Гілісе, вдовби собі на думку: я — не тільки твій агент. Я не лише 10% від твоїх гонорарів. Ще я – твій друг.
- Невже?
— Чи не знати, що найкращі речі були написані на порожній шлунок? Варто таланту протоптати доріжку до нічних клубів, і йому прийде кінець.

Докладніше

Анн та Серж Голон. Анжеліка

Чоловік хоче зробити із жінки грішницю чи ангела. Грішницю – щоб з нею розважатися, ангела – щоб бути ним коханим із непорушною відданістю. Але істинна жінка ламає його плани, бо не має ні гріха, ні святості. Вона  Єва.

Докладніше