Хто вміє щось робити – робить, хто не вміє робити – вчить інших, хто не вміє вчити – вчить вчителів, а хто й цього не вміє – займається політикою.
— Наскільки ви знайомі з теоріями порядку в межах всесвіту?
— Ви маєте на увазі теорію світобудови Ейнштейна?... Я, признатися, не сильний у ній…
— Зараз я спробую викласти вам більш популярно: уявіть Всесвіт шести вимірів. Ну, перші чотири проходять у школі – це довжина, висота, ширина та фактор часу. З двома іншими трохи складніше. Це сфера матеріального впливу та сфера уяви. Звідси шестивимірність простору, а не чотиривимірність, як помилково стверджував цей ваш… ну, цей ваш…
— Ейнштейн?
- Так, Ейнштейн. Розумієте?
— Зізнаюся, не дуже. Я художник і звик мислити образами, а чи не вимірами галактик.
— Художник… художник… Добре. Перейдемо на образне мислення. Вас влаштовує формула, що все, що створено нашою уявою, має десь існувати у всесвіті?
... Невротик може бути охарактеризований як людина, яка не здалася у боротьбі за власну особистість.
- Що робиш ввечері?
- Мастурбую! Запросив би тебе, але й так пліток повно...
Це добре, що ти думаєш. У сенсі, думка взагалі корисний процес. Кажуть, навіть кровообігу сприяє.
Не такі страшні як чоловіча лють і ненависть, як жіноче почуття подяки та провини.
Тоді Девіт теж заснув і вперше у своєму житті він вирушив туди, де народжуються мрії.
З самого низу всі шляхи ведуть нагору.
— Джеку, тобі колись вдавалося на власні очі бачити джерело молодості?
— Вибачте, чи можна повторити питання?
Час дає мету та сенс життя окремим поколінням і навіть окремим людям, Час робить актуальним сьогодення, а через нього – і минуле з майбутнім. Для європейця історія – це актуальний простір існування його цілей та дій як ідеальної сутності, сенсу його життя та діяльності. Якщо завдяки Часу ми можемо вперше помітити зміни, що відбуваються, співвіднести їх зі своїми зусиллями, отже, вперше можемо, власне, діяти.