Цитати Ураїнською - Сторінка 3551

Вівці без різниці, хто її з ягнятами зжере, добра людина чи вовк.

Кожен має залишити щось після себе... Щось, чого за життя стосувалися твої пальці, у чому після смерті знайде притулок твоя душа. Люди дивитимуться на вирощене тобою дерево чи квітку, і в цю мить ти живий будеш.

— Мабуть, ти уникаєш мене через благодійний прийом.
- В цю п'ятницю? Зовсім забув.
- Тобто прийдеш?
— Мав на увазі, що забув сказати, що не прийду.

— Мамо, ти віддала валізу грошей, не маючи доказів, що фрагмент у неї.
- І?
- Тебе надули.
- Він мій клієнт, дорога, йому не вистачить необачності. Я впевнена, що він повернеться. Перевіримо, щоб напевно?
— Чудова ідея, мамо.
- Бачиш, він мене не надув!
— Ага, помер, натомість. І його пограбували, що набагато краще.

- Ти про нього взагалі, мабуть, у житті не думала!
- Ні, чому, - обережно почала Аліса, - іноді, особливо на уроках музики, я думала - добре б краще провести час...
- Все зрозуміло! – з урочистістю сказав Капелюх. - Провести час?! Бач чого захотіла! Час не проведеш! Та й не любить він цього! Ти б краще постаралася з ним потоваришувати – ось тоді б твоя справа була… в капелюсі! Старий би тобі що хочеш зробив! Візьми годинник: припустимо, зараз дев'ять годин ранку, настав час сідати за уроки; а ти б тільки шепнула йому слівце - і, будь ласка, стрілки так і закрутилися. Жжжик! Справа в капелюсі: півдругого, настав час обідати!

— Ми тут помремо.
- Не помремо. Знаєш чому? Тому що ми кльові. Ми надто кльові. Подивися на цей профіль, хіба можна?

При будь-якій грі потрібні розумні мізки, Шерлок, а не сентименти.

— Це ж виходить, що я... Я молодець! Я це зробив - позбувся його!
Насправді ж, зовсім не Пітер був причиною того, що старого Макгрегора не стало. Справжньою виною тому було сімдесят вісім безпутно прожитих ним років.

Що робити, коли руйнується вся твоя особистість та всі твої уявлення про себе? Як жити далі, коли з'ясовується, що весь цей час ти жив неправильно?

Отак і серед нас, людей: є скромні люди з чистим серцем,«непомітні» та«маленькі», але з величезною душею. Вони й прикрашають життя, вміщуючи у собі все найкраще, що є в людстві, — доброту, простоту, довіру.