Дістати ножі. Бенуа Блан
Запам'ятайте одну важливу річ: ви виграли, граючи не за правилами Харлана, а за своїми.
Франц Кафка. Щоденники
Нерозв'язне питання, чи я зламаний? Чи я гину? Всі ознаки говорять за це (холод, отупіння, стан нервів, розсіяність, нездатність до роботи, головний біль, безсоння); майже єдине, що каже проти цього, – надія.
Генрі Девід Торо. Уолден, або Життя у лісі
Більшість людей веде безнадійне існування. Те, що зветься смиренністю, насправді є переконаним розпачом.
Асилан Смагулов. Подорож до РІМу
Я робив незвичне, а отже, по-справжньому розпоряджався своїм життям.
Титанік. містер Бодін
— Вона стара брехня. Грошей чи слави захотіла. Як та російська царівна Анастасія. Роза Дьюіт Б'юкейтер загинула на«Титаніку», коли їй було сімнадцять, так?
- Правильно.
— Якби вона вижила, їй було б понад сто років.
— Скоро виповниться сто один.
— Значить, вона дуже стара брехня!
Джеймс Керол. Зламані ляльки
... я не вірю в збіги, удачу, долю. Але я вірю, що в нескінченному Всесвіті можливо абсолютно все: наприклад, те, що юнак із зимовим прізвищем у двадцять з невеликим може мати абсолютно сиве волосся. Але якщо брати теоретично можливі випадковості, мій випадок не такий вже й вражаючий. Набагато більше вражають історії, коли хлопець і дівчина, закохані один одного в школі, розлучаються, розділені обставинами та океанами, і проживають кожен своє життя. І потім вони, не маючи жодного зв'язку один з одним протягомп'ятдесяти років, раптом цілком випадково зустрічаються у відпустці в якомусь богом забутому куточку світу. І їхня історія триває з того самого місця, на якому вона закінчилася півстоліття тому.