Андрій Жвалевський. Тут вам не завдадуть жодної шкоди
Якщо ви потрапили у безвихідь, не бійтеся. Пізно.
Якщо ви потрапили у безвихідь, не бійтеся. Пізно.
— Ти якийсь засмучений. Щось не так?
Мені хотілося сказати: "Звичайно", мені хотілося запитати: "А хіба що-небудь так?"
Лягаю в ліжко, як у труну. І щоранку — справді повстання з мертвих.
Люблю я своє нещастя. Воно становить мені компанію. Часом, коли я тимчасово щасливий, мені навіть не вистачає цієї скалки. На нудьгу легко підсісти.
Випадкових випадків не буває. Буває лише ілюзія випадковості.
Я ніжна натура і болісно реагую на кретинів. Не можу уявити, що з ними робити, якщо вони збираються більше одного.
Можливо, відчувати бажання зробити світ кращим для наших дітей і для дітей наших дітей і означає придбати безсмертя та стати божествами.
Якщо можливо, то я намагаюся грати в кіно саме поганих хлопців — травмований герой завжди викликає в мене більше симпатії, ніж герой, впевнений у собі. Ось чому я напевно зіграю в третій«Ілюзії обману»: мені подобається ненадовго перетворюватися на зухвалого, нахабного фокусника, адже в житті я сором'язлива, тиха людина, а ріс і зовсім навіть без натяку на якусь соціалізацію. Що ж, це була хороша підготовка для всіх цих персонажів, яких я тепер граю.
Ніщо не є правда чи брехня, все залежить від кольору окулярів, через які ти дивишся на світ.