- Заруби собі на носі! Купувати треба тільки найнеобхідніше, - сказав тато Еміля.
Може, він і має рацію, хто сперечається, але як знати, що необхідно? Лимонад, наприклад, потрібний? Еміль, у всякому разі, був переконаний, що потрібний.
Жодних компромісів. Навіть перед лицем Армагеддону.
Тепер можна не ховатися, це вже необов'язково, дихай рівно, старий, доведи, що ти ще на щось здатний, якого біса, помирати, то з музикою.
Ти перша людина, яка подарувала мені почуття, що є мрії, за які варто боротися.
Я не вірю у електронну пошту. Я дотримуюсь старих традицій. Вважаю за краще дзвонити і кидати трубку.
Страшно буває вдивлятися в полотно безкоштовного планетарію над дахами п'ятиповерхівок. Буває, здається, що всі ці мільярди років холодної космічної порожнечі настали мені на груди і тиснуть так, що ребра тріщать. Це тиск нерозділених питань. Тоді я ховаю погляд усередину, але зсередини на мене дивиться такий самий древній небесно-синій океан.
Розіб'єш мені серце, я розіб'ю тобі.
— Ось такий я дурень.
- Ні, ви добрий.
— Не бачу протиріччя.
Мені все одно де ти будеш через рік, для мене не важливо, якщо ти божевільний, боже, я просто хочу бути з тобою, але я не розумію, що ти робиш, все здається таким безглуздим, просто безглуздим, але коли я з тобою все не так, не знаю чому...