Я люблю ворогів, хоч не по-християнськи. Вони мене бавлять, хвилюють мені кров. Бути завжди настороже, ловити кожен погляд, значення кожного слова, вгадувати наміри, руйнувати змови, прикидатися ошуканим, і раптом одним поштовхом перекинути всю величезну і складну будівлю їхніх хитрощів і задумів, — ось що я називаю життям.
Завтра вона захоче нагородити мене. Я вже все це знаю напам'ять — ось що нудно!
Фрази не такі важливі! Головне – вираз обличчя.
Біль Хардіна був зовсім інший, але я завжди вважав, що безглуздо змагатися в нещастях.
Набридло, що всі цілують мені дупу, бо я капітан команди. Розумієш? Тренер, студенти, навіть вчителі. Минулого року, коли ми виграли чемпіонат, я отримав«три» з біології саме після гри. І містер Ферлонг поміняв її на п'ять. Він сказав, що я заслужив її сильними руками. Знаєш, це дуже розлютило мене. Я дуже старався за цю "трійку"! То була моя«трійка»! Я заслужив на неї. Я просто хочу, щоб у мене були заслужені оцінки.
Можна піти на компроміс, це дрібниця... тільки потім легше зробити те саме вдруге, і дуже скоро все стає компромісом, бо це стало нормою.
Завжди побоюються тих, хто прагне панувати над душами. Що вони роблять із тілами?
Запевнивши народи, що вони у небезпеці, уряди підкоряють собі їх.
– Ти не та людина, яка вибачить зраду…
–«Пробачить»?! – перепитала готеса, відкинула голову назад і з хвилину голосно й виразно реготала. - Звичайно, пробач, рідна! Ось як надгробок встановлю над його могилою - так відразу і пробачу. Але це не ревнощі. Це злопам'ятство, гнів, помста, схильність до миттєвих поривів, стан афекту… і так – це мені властиво. Але ревнувати без приводу просто безглуздо. Зрозумій: стосунки ґрунтуються на довірі. І вже потім – на коханні. Якщо довіра зникла, вважай, що стосунки теж зійшли нанівець. Адже ти ніколине зможеш повністю контролювати іншу людину. Але якщо він любить тебе – це не буде потрібно. А якщо ні – це все одно не зарадить.
Кожному з нас судилося колись померти, так чи не все одно, як це станеться.