Рей Бредбері. Озеро
Я вдягнув светр і став дивитися на хвилі, які накочувалися і падали на берег. Вони падали дуже спритно, з якоюсь елегантністю; навіть п'яний не зміг би впасти на берег так витончено, як це робили хвилі.
Я вдягнув светр і став дивитися на хвилі, які накочувалися і падали на берег. Вони падали дуже спритно, з якоюсь елегантністю; навіть п'яний не зміг би впасти на берег так витончено, як це робили хвилі.
Людям, які сміються за зачиненими дверима туалетної кабінки, довіряти не можна.
Вздовж гори, що поросла лісом...
Є затишний куточок.
Він під вітряним навісом
Тих і свіжий і одинокий...
Тут з любов'ю, з ніжною лагідністю
Ніч, як матір, у тиху годину
Солодкою піснею, дивною ласкою
Заколисує нас
Образ крутого хлопця допомагав мені у серйозних ситуаціях. Якось я зачепив дзеркало однієї машини на парковці. Хлопець вискочив із неї з криком:«Ти охренів, че твориш?!» Пізніше глянув на мене:«Не хвилюйтеся, все гаразд».
Немає кінця диявольським фокусам, коли людські істоти вважають, що можуть змагатися з Богом і самі творити себе.
— Мені просто потрібна пара.
— Тобі просто треба спарюватись?!
— Мені просто потрібний напарник, друже...
— Ніякого спарювання зі мною, любий!
— Друг, мені потрібний друг!
— Мені теж, бо решта нісенітниці мене не хвилює. Ти ж худе, довге порожнє місце. Інопланетне порожнє місце.
— Карл — добрий чоловік.
— Так усі кажуть, доки не виявлять трупи у підвалі.
— У Лондоні балакають, ніби ти ходиш нічними вулицями Бірмінгема голим, розкидаєш гроші й говориш із мерцями. А ще, що ти нахабнів настільки, що вважаєш за можливе викликати євреїв у будиночок сільської місцевості, де ти живеш, і вказувати їм які ціни ставити.
— Ну, ти ж прийшов.
— А може, я просто проходив повз мене?
.... завідувач відділу ілюстрацій у цьому рознещасному журналі сказав, що передплатникам таке не сподобається. Мій солдат дуже лютий, і грубий, і розлючений — ніби людина, яка бореться за своє життя, буває лагідною, як ягня. Бажано щось мирніше, і яскравими фарбами. Я міг би багато чого заперечити, але більше сенсу розмовляти з ослом, ніж із завідувачем відділу ілюстрацій. Я забрав назад свій«Останній постріл». І ось помилуйся! Я одягнув солдата в червоний мундир, новенький, без жодної цятки. І тепер це – Мистецтво. Я взув його в чоботи, які жирно наваксил, - зверни увагу, як вони блищать. Це теж Мистецтво. Я вичистив йому гвинтівку - адже гвинтівки на війні завжди ретельно вичищені, - цього теж вимагає Мистецтво. Я надрив його шолом — так неодмінно роблять у розпалі бойових дій, і без цього не можна обійтися в Мистецтві. Я поголив його, вимив йому руки, надав ситий, благополучний вигляд. Вийшла картинка з альбому військового кравця. Ціна, хвала Всевишньому, зросла вдвічі проти первісної, дуже помірної.
Чи бачите, у нас у США чверть усіх військових посад недоступна для жінок. Потрібно переламати таку ситуацію. Дехто стверджує, що жінки не створені для цього —«вони фізично слабші». А хіба ж треба бути сильним, щоб натиснути курок?