Не довіряйте тому, що ви чули; не довіряйте традиціям, оскільки їх передавали з покоління до покоління; не довіряйте нічого, якщо це є слухом чи думкою більшості; не довіряйте, якщо це є лише записом висловлювання якогось старого мудреця; не довіряйте припущенням; не довіряйте тому, що ви вважаєте правдою, чого ви звикли; не довіряйте одному голому авторитету ваших вчителів та старійшин. Після спостереження та аналізу, коли він узгоджується з розумом і сприяє благу та користі одного і кожного, тоді приймайте це і живіть відповідно до нього.

Пам'ятайте, що сотні років вже губить Русь віра у добрі наміри царів.

Перш, ніж затаврувати мене злою і слабкою, -
Згадавши вже потім, по дорозі додому -
Просто уяви собі, як бути бабою -
У двадцять, з таким ось мозком, добрий мій.

Людина вірить у двох випадках: коли вона дійсно вірить і коли потай відчуває, що недовіра порушить її душевний стан.

…прихованість, віра в себе і шафа, забита скелетами.

Слави позеркою, вискочкою, святою,
Оспорюй, здавай порожні бланки,
Але складності не здай їм ні фаланги,
Ні коми.

У безкорисливій і самовідданій любові звіра є щось, що підкорює серце кожного, кому не раз довелося звідати віроломну дружбу і оманливу відданість, властиві Людині.

- Чому він ховається? Чому він нікому не довіряє? Та тому, що він був кинутий тими людьми, які повинні були любити його найбільше.
— Не лізь до мене з цим Фрейдівським лайном!
- Вислухай, Джеррі. Чому він спілкується із цими тупими образинами? Та тому що кожен з них голову тобі проб'є за нього. Це називається відданістю.
- Дуже зворушливо.
- Це не вплив. Він сам заперечує тих людей, перш ніж вони подумають кинути його. Це механізм захисту та все. Через це він був самотній усі свої 20 років. Це буде знову і знову. Я не хочу, щоб таке з ним сталося знову.

Ти повинен розрізняти, хто друг тобі, хто ворог,
Щоб не пригріти ворога у своїх серцевих надрах.
Де ворог той, що в якусь годину
Своєю приємністю не зачарує — нас?
Де у світі ми знайдемо той корінь єднання,
Який не вкритий корою і навіть тінню?
Собака, що верещить і лащиться, як друг,
Вона  своїм друзям не зраджує раптом.
Собака - говорю! Але чи так ти впевнений,
Що справжній твій друг тобі до гробу вірний?
І серцевину таємниць, довірених йому,
Не оголить повік за словом своїм?
Переживай друзів і голодом та спрагою.
Любовю випробувай! Але лише раз – не двічі.
Хто дружбу зрадив хоча б тільки раз,
Тому вже віри немаєхоч співай він, як сааз.
І нехай перед тобою юлить гадюче тіло,
Башку їй розмозжити скоріше - добра справа.
Тому я тверджу те саме:
Хто так тебе зрозуміє, як сам себе зрозумієш?
Лише ті й друзі не на словах — на ділі,
Хто наші кайдани і на себе наділи б.