Моя філософія - зустрічати захід сонця з другом; мої принципи - зустрічати світанок на самоті; моя творчість — проводити день із ворогами.

Я не знаю більшого щастя для композитора, ніж написати просту пісню, яка за п'ятдесят років стане народною, а ім'я її творця тим часом буде забуте.

Смак – це ворог творчості.

... підійти і сказати людині, яка набагато старша за мене, що він вчинив як негідник і дурень до того ж, я не міг. Важко подолати всмоктане з молоком матері. А ось написати можу. З цього я роблю висновок, що творчість — це відплата й у ширшому значенні. Ми закидаємо в минуле міцну волосінь з гачком, щоб витягнути ворога, але, на жаль, наживкою служить наше власне серце. На іншу він не клює.

Я знав багатьох людей, які писали музику виключно для себе, але, як правило, це закінчувалося необ'єктивною оцінкою своїх можливостей та творчим глухим кутом.

Три головні каталізатори творчості - страждання, бідність і любов. Любов, особливо. По-перше, її завжди мало. По-друге, вона  сублімується найкраще. По-третє, набуває найрізноманітніших форм і тому ніколи не набридає.

Біль – глина. Можна зробити з неї грудку і кинути в іншу, а можна розім'яти і зліпити вазу. І біль може приносити користь, якщо йому правильно розпорядитися.

— Що це таке — творити по-справжньому?
— Як би краще сказати... Проникаючи музикою в серце, приводити в рух фізичні тіла. Тіла слухачів – і своє власне. І через це створювати ситуацію, коли все навколо починає рухатися. Приблизно так.

— Малюйте, фарбуйте, робіть що хочете.
- Але що нам малювати, сер? На столі нічого немає.
- На цьому столі? Цей стіл дуже тісний, мій друже. Занадто тісний для вашої прекрасної уяви! Загляньте у свої думки, знайдіть чудову картину, дістаньте звідти образ. І виплесніть його на папір!

Коли вмирає письменник, починають переоцінювати його творчість. Так само, коли вмирає людина, починають переоцінювати її роль серед нас. Отже, минуле повністю створене смертю, яка населяє його ілюзіями.