Юрій Нікітін. Артанія
Де не вдається повернути по-своєму, то треба якомога довше тягнути, відкладати, знаходити причини для тяганини. І завжди успіх супроводжує терплячим.
Де не вдається повернути по-своєму, то треба якомога довше тягнути, відкладати, знаходити причини для тяганини. І завжди успіх супроводжує терплячим.
— Ти не віриш мені, ну й добре.
Лейла сиділа нерухомо, пильно дивлячись кудись за межі кімнати.
— Вірити комусь — це дуже серйозно. Не можна так просто говорити. Вірити – значить сильно вкладатись.
Він був серед тих, кого називали«опорою суспільства». Вірив у приватне підприємництво та свободу особистості. Вважав, що якщо людина в цьому світі не досягла успіху, значить винна вона сама. Знання та праця завжди знайдуть своє місце та повагу у суспільстві.
Я ніколи не вважала себе вразливою, але насолоджуватися підпорядкуванням коханій людині, відчуваючи її захист – безцінно!
В основі творчої праці завжди лежить протест.
Цим і небезпечне мистецтво: через нього люди починають вимагати від життя таких самих нереальних сценаріїв. Закохані сприймають банальну низку збігів як знак долі.
Уявіть - до яких конфліктів можуть довести папуаса та ісландця суперечки про море. В одного воно сіре, важке, із чорним вулканічним піском, з айсбергами та інеєм. У іншого – не море – тепле молоко з білими оксамитовими пляжами, коралами та акулами. А лід для цього папуаса поняття не існує.
Інакше кажучи, для успішної комунікації обидві сторони повинні докладати зусиль – поглянути на світ очима співрозмовника. Не просто слухати партнера, а почути його - не себе, не свої стереотипи, якими ви його слова заміняєте, а його думки, що він намагається одягти свої слова.
Недовірливий ти став, Сидір! Ой, недовірливий!
Півпляшки рому, два пістолети,
Сумка змінного одягу – і все готове.
Ось воно яке, наше літо.
Загалом нічого святого. Ні, я проти озброєного хуліганства.
Просто з гарматою слова дохідливіше і важливіше.
Мені двадцять п'ять, мене звати Фокс, я гангстер.
Я пояснюю людям прості речі. Мовляв, це моє. І це моє. І це.
Голос стає впевнений, змужнілий.
І таке воно чудове, наше літо.
Ми коли помремо, оселимося в ньому, мабуть.
Любов має бути постійним станом для будь-якої творчої людини. І не творчого, в принципі, також. Як можна жити і що нести людям, якщо в душі, наприклад, ненависть? Третю Світову Війну?